Жінки занадто легко наважуються на аборт. Немає грошей, чоловік не хоче дитини, незаміжня, у мене вже є діти, не зможу дати все, боюся болю, цей світ не створений для дітей, скільки можна народжувати… Надто бідна, надто молода, надто стара, надто дурна — все це не причини зробити аборт, а виправдання перед совістю за егоїзм та нелюдяність.
Жінки занадто легко вагітніють.
Лягають у ліжко з першим зустрічним, не вимагають, щоб партнер одягнув презерватив, сподіваються на чоловіка, бояться пити пігулки, лінуються оберігатися — можливо, перебувають у полоні стереотипів. А, може, взагалі не замислюються про майбутнє життя, яке проклюнеться в них у лоні. Та й навіщо? Адже потім можна зробити аборт і все буде гаразд.
Жінки занадто безвідповідальні.
Якщо палець занурити в окріп, з високою часткою ймовірності він обвариться. Якщо сперма потрапить у матку, з високою часткою ймовірності настане вагітність. Але коли вона настане… О, я не винна! Він сам прийшов, сам усе зробив, а я тільки вчора дізналася, звідки беруться діти й ще не готова їх народжувати.
Жінки занадто безтурботні.
Подумаєш, завагітніла, з ким не буває. Не псувати ж через таку дрібницю своє життя, не руйнувати плани на майбутнє? Адже я можу стати супермоделлю, королевою краси, засновницею модної імперії, спадковою відьмою, гуру дієтології, отримати Нобелівську премію з макіяжу, заробити другий мільярд, виграти джек-пот і, врешті-решт, з хвилини на хвилину прибуде мій принц на білому рисаку! Що мені йому сказати, що я народжувати буду?
Читайте також: Мігрень і менструація: дві жіночі проблеми
Жінки занадто мало думають.
Ну, сходжу до лікаря. Ну, він проведе невелику процедуру. Потім повернуся додому і буду, як і раніше, розчулюватися дворічним крихіткам із сусідньої квартири, дарувати подарунки племінниці, постити котиків і ванільні цитати на стіні в фейсбуці або збирати в садок своїх карапузів. Адже та процедура на холодному кріслі ніяк не пов’язана з першим зубом, першим словом, першим кроком. Не пов’язана з дитиною, адже лікар витягнув лише якісь шматочки слизу. Хіба це дитина? Звичайно, ні. Щоб стати дитиною, їй потрібно було ще хоча б трошки пожити. Тоді, через пів року з невеликим, він би хрипло заплакав і уткнувся м’яким носиком у груди, що налилися.
Жінки занадто легко вбивають.
Спробуйте втопити позапланових кошенят, відрубати курці голову, добити збитого на дорозі собаку, розім’яти руками в пюре пташенят із гнізда. Що, ніяк не хочеться, жах, огидно і взагалі як так можна? Та що ви кажете! Ах, ваша майбутня дитина гірша за сліпе кошеня, бо ще не народилася… У неї менше прав на життя, ніж у собаки з перебитим хребтом, бо вбивати її будуть не ваші руки, а стерильні інструменти гінеколога. І, звичайно ж, пташенята, коли виростуть, будуть мило цвірінькати та битися за крихти у вас на балконі. Діти, вони ж цвірінькати й пурхати не вміють.
У жінок змістилися моральні орієнтири.
Я так довго працювала над собою, ходила в тренажерний зал, сиділа на дієті! Безвуглеводна, підходи, протеїни, сушка, попа як горіх! І що тепер, знову корова? Знову целюліт? Розтяжки? Ні вже! Крім того, поки я буду в декреті, куди скотиться моя кар’єра? А я ж мріяла вже до наступного Нового року обійняти почесну посаду головної кранівниці! Від мене відвернуться друзі, я не зможу ходити в клуби, батьки будуть незадоволені! Та й чим я його годувати буду, де і як жити? Ні, він зруйнує моє життя, тому я його вб’ю!
Жінки насправді більше не хочуть дітей.
Діти — це проблеми, нові знання, новий ритм життя. Це нові звички й навіть нова їжа. Недоспані ночі, пропущені дзвінки, зіпсовані меблі, запраний одяг, пошматовані книжки. Інша робота, інші знайомі, назви нових хвороб і кабінети лікарів. Діти по-іншому пахнуть, ходять, сплять, думають. Ростуть. А сучасне суспільство, так вийшло, розділило колись нерозривне поняття жінки й дитини. Розділило на самотніх жінок, які вічно шукають, і назавжди не народжених дітей. Але ж жінка за визначенням не може бути самотньою… Поки вона мати.
Автор: Рита Ластон
